Знайомтесь - це Підгайці!
Коли будете в Підгаицях, проїздом чи зумисне, пам'ятайте ці слова: не завжди доля Підгайців була щасливою. Спустошливі набіги татар, пожежі, епідемії, війни неодноразово знищували місто і його людність. Болючим для міста було й ставлення до нього як до неперспективного. Та місто жило і живе наперекір долі.
Степан Колодницький, краєзнавець
Сучасні герб та прапор Підгайців
ПЛОЩА РИНОК І РАТУША
Незвична для міста, що мало Магдебурзьке право, площа Ринок (нині майдан Незалежності) завжди привертала увагу і краєзнавців, і науковців. На підставі найновіших віднайдених архівних матеріалів у Відні (мапа майора Ф. фон Міга 1782 р.) учені довели, що розпланувальна система підгаєцького серед-містя є унікальною тому, що це чи не єдиний приклад в Україні планувально-просторового укладу центру у формі трикутної площі Ринок із XVI ст. Такі площі характерні переважно для до-локаційних планувальних укладів міст ХІ-ХІП ст. Закладення регулярної трикутної площі справді дуже цікавий факт, який робить Підгайці унікальним містобудівним об'єктом в історії українського, а, може, і європейського містобудування.
На площі Ринок. Світлина 2005 р.
Особливої уваги заслуговує те, що посередині цієї трикутної площі первісно на осі вулиці від півночі була закладена будівля ратуші. Сам будинок колишньої ратуші також належав до унікальних споруд, оскільки це була двоярусна, восьмигранна у плані будівля. Подібне вирішення ратуші в українських містах є лише в Тартакові Львівської області.
Ратуша (1886). Відновлена 1928 р.
УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА
У центрі міста, на головній вулиці, стоїть Успенська кам'яна церква, споруджена у 1650-1653 рр. - ровесниця відомих пам'яток архітектури - храмів у Низькеничах та Богдана Хмельницького в Суботові. Деякі дослідники вважають, що будувати її почали значно раніше.
Відомо, що великі кошти на будівництво церкви та інші добровільні фундації давали власники міста - Потоцькі.
В архітектурі церкви органічно поєднані форми Ренесансу і української архітектури (тридільний план, бані ренесансних форм із ліхтариками).
Особливістю цього храму є його унікальність у використанні рідкісного прийому пристосування церкви до оборони: відкрита аркада - опасання міститься не в нижньому ярусі, а у завершенні - вона оперізує центральну і вівтарну бані. Інші споруди такого типу не збереглися, їх можна побачити лише на іконах та фресках ХІІ-ХШ ст.
Церква Успення Пресвятої Богородиці (1650-1653).
НАРОДНИЙ ДІМ.
Від 1349 року, коли Галицько-Волинське князівство після довголітньої неуспішної боротьби ввійшло до складу Речі Посполитої, автохтонне
населення у містах Галичини завжди було в меншості та зазнавало утисків, але попри те знаходило сили гуртуватись. Таким захистом спочатку була церква, а потім різні культурні та суспільно-політичні інституції. Не маючи свого приміщення у Підгайцях, українці винаймали для проведення заходів ресторан Ґотесма-на , збирались у "Дяківці", гуртувались у залі польського "Сокола", допоки не збудували свого Українського Народного Повітового Дому (1928-1934) на розі теперішніх вулиць І. Франка та Бережанської. Будинок залишився незавершеним, однак і нині він є своєрідним пам'ятником когорті Підгайчан - патріотів-українців, які сподвижницькою працею перетворили Підгаєччину на один із найвідоміших повітів Галичини.
КОСТЕЛ ТА ПОЛЬСЬКА ГРОМАДА
Культурне та суспільно-політичне ядро поляків у місті сформувалось між замком та костелом. Згодом було збудовано проворство, Польський народний дім "Сокіл" відкрито пам'ятник А. Міцкевичу (1897). Зберігся будинок колишньої власниці міста княгині М. Чарторийської.
У підгаєцькому костелі наказав поховати себе власник міста Станіслав Ревера Потоцький (1579-1667) - польський полководець, великий гетьман коронний, воєвода краківський.
Син Станіслава Фелікс Казимир Потоцький (1702 р.) увійшов в історію Речі Посполитої тому, що під стінами Підгайців витримав натиск татарської орди і здобув перемогу. Відбулась ця битва 8-9 вересня 1698 р. Вона широковідома ще й тому, що це було останнє вторгнення татар у межі старої Польщі.
Видатною пам'яткою архітектури є костел Пресвятої Трійці. Святиня вагомий доказ відродженням Готичного стилю в архітектурі Русі Червоної і Поділля XVII ст. у межах давньої Речі Посполитої.
Парафіяльний костел Пресвятої Трійці.
Світлина 2005 р
БИТВА 1667 РОКУ
Найбільшою подією, пов'язаною з історією України, є битва під Підгайцями гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка з Яном Собєським, тоді ще польним гетьманом Речі Посполитої. У важкі часи Руїни гетьман Петро Дорошенко прагнув об'єднати Україну, яку Андрусівське перемир'я 30 січня 1667 р. розділило між Росією та Польщею. Петро Дорошенко мав 24 тисячі козаків, кілька десятків тисяч кримських татар та три тисячі турецьких яничарів. Гарнізон Підгай-ці, який очолював Ян Собєський, становив 15 тисяч регулярного війська, а також чимало озброєної челяді, міщан та жителів навколишніх сіл. Щоправда, частину регулярного війська Ян Собєський вислав окремими загонами за межі Підгайців, щоб дати відсіч татарам в інших регіонах.
Попри добру оборонну позицію Яна Собєського та високу бойову готовність війська, після 16-денної облоги (5-19 жовтня 1667 р.) поразка для поляків була неминучою. Однак саме тоді татари отримали звістку, що кошовий отаман Іван Сірко із запорожцями, за попередньою домовленістю у січні 1667
року з Яном Собєським, напали на беззахисний Крим і спустошили його.
Протягом чотирьох годин Дорошенкоі союзники-татари уклали перемир'я з Яном Собєським у підгаєцькому костелі Пресвятої Трійці й вирушили в Крим до Перекопу. Протримавши поляків ще деякий час в облозі, не маючи достатньо сил для перемоги, Петро Дорошенко змушений був 19 жовтня 1667 р. у цьому ж костелі укласти договір про перемир'я й визнати себе польським підданим разом із військом. Цей договір відомий в історії України як Підгаєцькі статті або Підгаєцькі угоди.
Події під Підгайцями і поразка П. Дорошенка були великою невдачею для цього видатного державного мужа, "останнього козака" (за висловом Михайла Грушевського). Адже Петро Дорошенко хотів об'єднати Україну під однією булавою. Видана у Львові 1920 р. історична повість уродженця села Баворів поблизу Тернополя В'ячеслава Будзиновського про цю значну подію так і називається "Під одну булаву"
Схема битви під Підгайцями 1667р., поміщена у "Військовій енциклопедії"
Зберігся єврейський некрополь -кіркут XV-XX ст. Останнє поховання на цьому цвинтарі відбулося 1952 р. Попри цілу низку знищень, він один із найбільш збережених в Україні і цінний своїми мистецьки виконаними па-м'ятниками-мацевами.
Кіркут
у Підгайцях.
XV-XXcm
МІСЬКІ ЦВИНТАРІ
За звичаєм християни ховали своїх рідних на цвинтарях, що були коло церков. За віки зникли церкви і цвинтарі коло них. Австрійська влада заборонила традицію поховань коло церков і відтоді виникли цвинтарі за межами міста.
До нашого часу в Підгайцях збереглась низка поховань, надгробки на яких виконали місцеві народні майстри з пісковику. Надгробки мають неабияке мистецьке значення. Один із найяскравіших прикладів - цвинтар у Старому Місті, званий Тудинка. Більшість пам'ятників на ньому належить народним майстрам родини Папіжів
.
